Досліджено синтаксичні функції транслокальних превербів як структурно-семантичних елементів речення з огляду на їх семантику та комунікативну завантаженість у реченні. Ступінь семантичної залежності від базисних дієслів і транслокальних груп визначає їх комунікативну роль.

Вперше транслокальні прислівники та преверби з доцентровою скерованістю дії розглянуто як окрему систему транслокального деіксису. Встановлено категоріальний статус транслокальних прислівників і превербів, обгрунтовано семантичні та синтаксичні особливості таких прислівників у межах лексико-граматичного класу прислівників та транслокальних превербів як словотвірних елементів. Доведено, що складені дієслова моделі "транслокальний преверб + дієслово" внаслідок відносної семантичної та синтаксичної самостійності превербів перебувають на межі синтаксису та словотвору. Проведено детальний аналіз семантичної структури транслокальних прислівників. На широкому мовному матеріалі визначено парадигматичні ряди складних дієслів та доведено, що модель "транслокальний преверб + дієслово" загалом дуже продуктивна. Проаналізовано семантичну структуру складених дієслів і словотвірних значень превербів. Встановлено, що транслокальні прислівники у межах речення виконують синтаксичні функції субституту предиката, адвербіального або адномінального уточнення. Доведено, що характерне для транслокального преверба порушення дієслівної рамки зумовлене комунікативним членуванням та синтаксичною будовою речення.

Розглянуто лексичні та словотвірні засоби вираження просторових відношень, зокрема локально-деіктичні засоби - прислівники місця і напряму та транслокальні преверби. Проаналізовано структурні елементи системи локального і транслокального дейксису у німецькій мові та опозиційні відношення між локальними та транслокальними прислівниками на парадигматичному і синтагматичному рівнях.